До дня поезії
До всесвітнього дня поезії:
Не стало днів, не стало теплих днів,
Та я так вперто знов іду до тебе.
Не чути невгамовних солов’їв,
В туманах зморених, в дощах все небо.
Рясні дощі й розгульник-сніговій,
Калюжі залишають на долівці.
Шляхи розмито – жар моїх надій
Жевріє ще, як вечір на маківці.
Не згорблена – нахилена вперед,
Бо сильний вітер б’є нестримно в груди,
Зникає твій знайомий силует
І холод віє тут, морозить всюди.
Коли ж проб’ється легко промінь з хмар,
Покличе спрагло й голосно до себе,
Забуду всі жалі – прийму цей дар
І полечу, Поезіє, до тебе.
Тамара Ткачук-Гнатович